Родинам — безкоштовно
Рідний у полоні: чи можна написати йому, передати посилку, дізнатися про його здоров’я і чи відвідує його Червоний Хрест
Головне
Полонений має право надсилати й одержувати листи, поштові картки й посилки допомоги; кореспонденція і посилки допомоги звільнені від поштових зборів, зокрема коли йдуть через Центральне агентство у справах військовополонених, яке за пропозицією МКЧХ працює в нейтральній країні ст. 71 Женевської конвенції про військовополонених ст. 72 Женевської конвенції про військовополонених ст. 74 Женевської конвенції про військовополонених ст. 123 Женевської конвенції про військовополонених. Платних «каналів» до полонених і «включення в обмін» закон не передбачає; якщо ще не подали заяву про розшук до поліції — подайте ст. 18 Закону № 2505-VIII.
- Перший крок
- Якщо полон ще не підтверджено — подайте заяву про розшук. Усі кроки й «Мій план»
Для кого: Родинам військовослужбовців, які перебувають у полоні держави-агресора. Тут — що передбачає для полоненого Женевська конвенція про поводження з військовополоненими: картка родині про полон, листування, посилки, передача документів, відомості про здоров’я, візити делегатів МКЧХ, репатріація тяжкопоранених — і хто саме має ці обов’язки. Як встановити факт позбавлення свободи, які виплати належать родині і як подати заяву про розшук — в окремих картках.
Для родин: короткий перелік кроків і документів саме для вас, хто є членом сім’ї за законом, як розпізнати шахраїв — хаб для родин.
Коротко
Кожному полоненому відразу після взяття в полон або не пізніше ніж через тиждень після прибуття до табору, а також у разі хвороби чи переведення до госпіталю або іншого табору мають дати можливість надіслати родині й до Центрального агентства картку про полон, стан здоров’я і поштову адресу ст. 70 Женевської конвенції про військовополонених.
Полоненим дозволено надсилати й одержувати листи та поштові картки; якщо держава, що тримає в полоні, обмежує кількість листів, які надсилає полонений, — не менше двох листів і чотирьох карток на місяць, а обмежити листи, адресовані полоненим, може лише держава, від якої вони залежать ст. 71 Женевської конвенції про військовополонених.
Полонені мають право одержувати посилки, зокрема з продуктами, одягом, медикаментами, книжками ст. 72 Женевської конвенції про військовополонених; посилки допомоги звільнені від митних зборів, а кореспонденція й посилки допомоги — від поштових зборів ст. 74 Женевської конвенції про військовополонених. Інформаційне бюро держави, що тримає в полоні, передає відомості про полонених через держав-покровительок і Центральне агентство державі, від якої вони залежать, щоб швидко поінформувати найближчих родичів; про стан здоров’я тяжко поранених і хворих — регулярно, якщо можливо щотижня ст. 122 Женевської конвенції про військовополонених.
Делегати МКЧХ мають право відвідувати місця утримання і розмовляти з полоненими, але документ про їх призначення затверджує держава, що тримає в полоні, а заборонити візити можна з причин нагальної воєнної необхідності як винятковий і тимчасовий захід ст. 126 Женевської конвенції про військовополонених.
Тяжко хворих і тяжко поранених полонених визначених категорій сторони зобов’язані репатріювати, коли стан дозволить перевезення, але під час бойових дій — не всупереч їхньому бажанню ст. 109 Женевської конвенції про військовополонених ст. 110 Женевської конвенції про військовополонених. Чи дійде лист, посилка чи звістка, залежить від держави, що тримає в полоні, і домовленостей сторін; змусити її родина напряму не може, і обіцяти результат не може ніхто.
Що робити
Мій план: позначено 0 з 9 кроків
Позначки зберігаються лише у вашому браузері й нікуди не надсилаються. Усі ваші плани — у «Моїх справах».
Якщо полон ще не підтверджено — подайте заяву про розшук
Заяву про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, подають до територіального органу поліції; подати її може, зокрема, родич ст. 18 Закону № 2505-VIII. Органи, що ведуть облік і розшук таких осіб, зобов’язані інформувати близьких родичів про хід і результати розшуку ст. 6 Закону № 2505-VIII; Україна співпрацює в розшуку з іноземними державами і МКЧХ ст. 23 Закону № 2505-VIII. Як змінити статус на «полонений» і що належить родині — в окремих картках.
ст. 18 Закону № 2505-VIII ст. 6 Закону № 2505-VIII ст. 23 Закону № 2505-VIII
Знайте, яку звістку має право надіслати полонений і що передає Інформаційне бюро
Відразу після взяття в полон або не пізніше ніж через тиждень після прибуття до табору, а також у разі хвороби чи переведення до госпіталю або іншого табору полоненому мають дати змогу надіслати родині й до Центрального агентства у справах військовополонених картку про полон, стан здоров’я і поштову адресу; затримувати її відправлення заборонено ст. 70 Женевської конвенції про військовополонених. Окремо Інформаційне бюро держави, що тримає в полоні, передає відомості про кожного полоненого через держав-покровительок і Центральне агентство державі, від якої він залежить (для українських військових — Україні), щоб швидко поінформувати найближчих родичів; серед них, наскільки можливо, — адреса для листів полоненому ст. 122 Женевської конвенції про військовополонених. Якщо картка надійшла, збережіть її.
ст. 70 Женевської конвенції про військовополонених ст. 122 Женевської конвенції про військовополонених
Листи: що дозволено, хто може обмежити, як писати
Полонені мають право надсилати й одержувати листи і поштові картки ст. 71 Женевської конвенції про військовополонених. Мінімум — не менше двох листів і чотирьох карток на місяць — стосується того, що надсилає сам полонений, коли держава, що тримає в полоні, обмежує листування; обмежити листи, адресовані полоненим, може лише держава, від якої вони залежать ст. 71 Женевської конвенції про військовополонених. Кореспонденція, адресована полоненим або надіслана ними поштою, через Інформаційне бюро чи Центральне агентство, звільнена від поштових зборів у країнах відправлення, призначення і транзиту ст. 74 Женевської конвенції про військовополонених. Як загальне правило листування ведуть рідною мовою полоненого ст. 71 Женевської конвенції про військовополонених; листи цензурують держава-відправник і держава-одержувач, кожна один раз ст. 76 Женевської конвенції про військовополонених. Порада (це не вимога Конвенції): пишіть коротко, про родину й підтримку, без відомостей про службу, побратимів і місця. Про заходи на виконання цих положень держава, що тримає в полоні, повідомляє полонених і — через державу-покровительку — державу, від якої вони залежать ст. 69 Женевської конвенції про військовополонених; хто в Україні доводить конкретний порядок (адреса, формат, канал) до родин, норми нашої добірки не визначають — уточніть в МКЧХ або в органах, що займаються питаннями полонених.
ст. 71 Женевської конвенції про військовополонених ст. 74 Женевської конвенції про військовополонених ст. 76 Женевської конвенції про військовополонених ст. 69 Женевської конвенції про військовополонених
Посилки: що можна передати і на яких умовах
Полонені мають право одержувати індивідуальні й колективні посилки — зокрема з продуктами, одягом, медикаментами, книжками, предметами релігійного й освітнього характеру; книжки не кладуть у посилки з харчами й одягом, медикаменти, як правило, надсилають колективними посилками; посилки не звільняють державу, що тримає в полоні, від її обов’язків за Конвенцією ст. 72 Женевської конвенції про військовополонених. Посилки допомоги звільнені від митних і поштових зборів; витрати, на які ці пільги не поширюються, за відсутності спеціальних угод сплачує відправник ст. 74 Женевської конвенції про військовополонених. Оглядають посилку так, щоб не зіпсувати вміст, і — крім друкованих чи письмових матеріалів — у присутності адресата або уповноваженого ним товариша-полоненого; затримувати вручення під приводом цензури не можна ст. 76 Женевської конвенції про військовополонених. Умови відправлення за потреби визначають спеціальні угоди держав, які не можуть затримувати надходження посилок допомоги ст. 72 Женевської конвенції про військовополонених; розподіл колективних посилок можуть контролювати представники держави-покровительки, МКЧХ чи іншої організації допомоги ст. 73 Женевської конвенції про військовополонених. Чи приймають зараз індивідуальні посилки і як саме, з норм не видно — уточніть у МКЧХ.
ст. 72 Женевської конвенції про військовополонених ст. 74 Женевської конвенції про військовополонених ст. 76 Женевської конвенції про військовополонених ст. 73 Женевської конвенції про військовополонених
Відомості про здоров’я: хто і кому їх передає
Інформаційне бюро держави, що тримає в полоні, передає відомості про госпіталізацію, переміщення, смерть, а про стан здоров’я тяжко поранених чи хворих — регулярно, якщо можливо щотижня; передає їх через держав-покровительок і Центральне агентство державі, від якої залежить полонений, а не безпосередньо родині ст. 122 Женевської конвенції про військовополонених. Бюро зобов’язане відповідати на всі надіслані йому запити щодо полонених, а якщо відомостей не має — саме робить запити ст. 122 Женевської конвенції про військовополонених; хто і яким каналом може надсилати такі запити, стаття не уточнює. Центральне агентство збирає відомості про полонених і передає їх на батьківщину полонених або державі, від якої вони залежать ст. 123 Женевської конвенції про військовополонених. Якщо рідного розшукують як зниклого безвісти за особливих обставин, органи обліку й розшуку зобов’язані інформувати родину про хід і результати розшуку ст. 6 Закону № 2505-VIII.
ст. 122 Женевської конвенції про військовополонених ст. 123 Женевської конвенції про військовополонених ст. 6 Закону № 2505-VIII
Візити МКЧХ: що передбачено і де межі
Делегати МКЧХ, як і представники держав-покровительок, мають право відвідувати всі місця, де можуть перебувати полонені, і розмовляти з ними особисто або через перекладача; тривалість і частота візитів не обмежуються ст. 126 Женевської конвенції про військовополонених. Але документ про призначення делегатів МКЧХ подають на затвердження державі, що тримає в полоні, а заборонити візити можна з причин нагальної воєнної необхідності — як винятковий і тимчасовий захід ст. 126 Женевської конвенції про військовополонених. Права родини на побачення статті Конвенції з нашої добірки не передбачають: держави можуть лише домовитися, щоб у візитах брали участь співвітчизники полонених ст. 126 Женевської конвенції про військовополонених. Обов’язку МКЧХ повідомляти родині результати візиту в цих статтях немає.
Тяжке поранення чи хвороба: репатріація
Сторони конфлікту зобов’язані відправляти на батьківщину тяжко хворих і тяжко поранених полонених, коли стан здоров’я дозволить перевезення ст. 109 Женевської конвенції про військовополонених. Безпосередній репатріації підлягають: невиліковні поранені та хворі, чия розумова чи фізична придатність суттєво погіршилась; ті, хто, на думку лікарів, імовірно не одужає протягом року, потребує догляду і чия придатність суттєво погіршилась; ті, хто одужав, але чия придатність суттєво погіршилась надовго ст. 110 Женевської конвенції про військовополонених. Під час бойових дій жодного такого полоненого не можна репатріювати всупереч його бажанню ст. 109 Женевської конвенції про військовополонених. Без спеціальних угод сторін конкретні випадки визначають за типовою угодою і Положенням про змішані медичні комісії з додатків до Конвенції ст. 110 Женевської конвенції про військовополонених — цих додатків у нашій добірці немає.
ст. 109 Женевської конвенції про військовополонених ст. 110 Женевської конвенції про військовополонених
Документи від полоненого: довіреність, заповіт
Держава, що тримає в полоні, має забезпечити передачу полоненим і від них актів і документів — зокрема доручень і заповітів — через державу-покровительку або Центральне агентство, сприяти їх укладенню й виконанню, дозволяти полоненим консультуватися з юристом і вживати заходів для засвідчення їхніх підписів ст. 77 Женевської конвенції про військовополонених. Полонені повністю зберігають цивільну правоздатність; держава, що тримає в полоні, може обмежувати її здійснення лише настільки, наскільки цього вимагають умови полону ст. 14 Женевської конвенції про військовополонених. Заповіт полоненого складають так, щоб він відповідав вимогам законодавства країни походження, яка повідомляє ці вимоги державі, що тримає в полоні; на прохання полоненого і в усіх випадках після його смерті заповіт передають державі-покровительці, а засвідчену копію — до Центрального агентства ст. 120 Женевської конвенції про військовополонених. Чи визнають в Україні довіреність, засвідчену в полоні, наприклад для виплат, норми нашої добірки не визначають — порадьтеся з юристом.
ст. 77 Женевської конвенції про військовополонених ст. 14 Женевської конвенції про військовополонених ст. 120 Женевської конвенції про військовополонених
Остерігайтеся платних «посередників»
Кореспонденція й посилки допомоги полоненим звільнені від поштових зборів, зокрема коли їх пересилають через Центральне агентство ст. 74 Женевської конвенції про військовополонених, а платних «каналів» зв’язку з полоненими, «організації дзвінка» чи «включення в обмін» за гроші норми нашої добірки не передбачають. Тому вимога заплатити посереднику — тривожна ознака (це практична порада). Звертайтеся до поліції, Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, і МКЧХ; про спробу виманити гроші повідомте поліцію.
Строки
| Що | Строк | Норма |
|---|---|---|
| Картка про взяття в полон родині і до Центрального агентства | відразу після взяття в полон або не пізніше ніж через тиждень після прибуття до табору (навіть транзитного); також у разі хвороби, переведення до госпіталю чи іншого табору | ст. 70 Женевської конвенції про військовополонених |
| Мінімум листів і карток, які може надіслати сам полонений, якщо держава, що тримає в полоні, обмежує листування | не менше двох листів і чотирьох поштових карток на місяць, не рахуючи карток про взяття в полон | ст. 71 Женевської конвенції про військовополонених |
| Відомості Інформаційного бюро про стан здоров’я тяжко поранених чи хворих полонених | регулярно, якщо можливо — щотижня | ст. 122 Женевської конвенції про військовополонених |
Документи
- Заява про розшук до поліції — якщо факт полону ще не підтверджено ст. 18 Закону № 2505-VIII
- Картка про взяття в полон, якщо родина її отримала, — збережіть ст. 70 Женевської конвенції про військовополонених
- Письмові повідомлення Інформаційного бюро (їх скріплюють підписом або печаткою) і листи полоненого — збережіть ст. 122 Женевської конвенції про військовополонених
- Доручення чи заповіт полоненого, передані через державу-покровительку або Центральне агентство ст. 77 Женевської конвенції про військовополонених ст. 120 Женевської конвенції про військовополонених
Безкоштовна допомога
- Безоплатна правнича допомога (БПД): близькі родичі та члени сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають на неї право ст. 6 Закону № 2505-VIII
- Поліція і Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин: заява про розшук та інформація про хід розшуку ст. 18 Закону № 2505-VIII ст. 6 Закону № 2505-VIII
- Міжнародний комітет Червоного Хреста: Україна співпрацює з ним у розшуку ст. 23 Закону № 2505-VIII; за Конвенцією МКЧХ пропонує організувати Центральне агентство у справах військовополонених, яке збирає й передає відомості про полонених ст. 123 Женевської конвенції про військовополонених, а делегати МКЧХ мають право відвідувати полонених ст. 126 Женевської конвенції про військовополонених
Безоплатна консультація щодо вашої ситуації — у системі БПД: 0 800 213 103 (безкоштовно в межах України, робочі дні, 08:00–18:00), Telegram (відкриється в новій вкладці) або найближче бюро (відкриється в новій вкладці). Представництво в суді й складення процесуальних документів — лише для категорій осіб, визначених законом: чи маєте ви право (відкриється в новій вкладці).
Типові помилки
- Платити «посередникам» за «передачу листа», «дзвінок» чи «включення в обмін». Платних каналів зв’язку з полоненими норми нашої добірки не передбачають, а кореспонденція й посилки допомоги звільнені від поштових зборів ст. 74 Женевської конвенції про військовополонених.
- Вважати, що мінімум «два листи на місяць» — це скільки може написати родина. Він стосується листів, які надсилає сам полонений, коли держава, що тримає в полоні, обмежує листування; листи, адресовані полоненим, може обмежити лише держава, від якої вони залежать ст. 71 Женевської конвенції про військовополонених.
- Писати в листі про службу, побратимів, місця. Листи цензурують і держава-відправник, і держава-одержувач ст. 76 Женевської конвенції про військовополонених; пишіть про родину й підтримку — це порада обережності, а не вимога Конвенції.
- Класти книжки в посилку з харчами чи одягом: Конвенція це забороняє ст. 72 Женевської конвенції про військовополонених.
- Чекати на звістку і не подавати заяву про розшук, поки полон не підтверджено. Заяву до поліції може подати, зокрема, родич ст. 18 Закону № 2505-VIII.
Якщо законних підстав немає. Конвенція покладає ці обов’язки на державу, що тримає в полоні; змусити її виконувати їх родина напряму не може, а українського органу, який відповідав би за доставку листа чи посилки, норми нашої добірки не називають. Законні кроки: заява про розшук до поліції, якщо полон ще не підтверджено ст. 18 Закону № 2505-VIII; вимога до органів обліку й розшуку інформувати про хід розшуку ст. 6 Закону № 2505-VIII; звернення до МКЧХ, з яким Україна співпрацює в розшуку ст. 23 Закону № 2505-VIII; листи й посилки — каналами, які називає Конвенція: поштою, через Інформаційне бюро чи Центральне агентство у справах військовополонених ст. 74 Женевської конвенції про військовополонених ст. 123 Женевської конвенції про військовополонених. Платних «каналів» до полонених і «включення в обмін» за гроші норми не передбачають.
Коли потрібен адвокат
- Потрібно оформити чи визнати в Україні довіреність або заповіт, складені в полоні
- Надійшла звістка про смерть у полоні або заповіт полоненого — для спадщини й виплат
- Родині відмовляють у виплатах чи статусі, бо немає підтвердження полону
Безоплатна консультація щодо вашої ситуації — у системі БПД: 0 800 213 103 (безкоштовно в межах України, робочі дні, 08:00–18:00), Telegram (відкриється в новій вкладці) або найближче бюро (відкриється в новій вкладці). Представництво в суді й складення процесуальних документів — лише для категорій осіб, визначених законом: чи маєте ви право (відкриється в новій вкладці).
Платна перевірка документа адвокатом-партнером з’явиться після запуску.
Норми
- ст. 70 Женевської конвенції про військовополонених ред. 23.02.2023
Кожному полоненому відразу після взяття в полон або не пізніше ніж через тиждень після прибуття до табору (навіть транзитного), а також у разі хвороби, переведення до госпіталю чи іншого табору надають можливість надіслати безпосередньо родині і до Центрального агентства у справах військовополонених поштову картку (якщо можливо — за зразком з додатка до Конвенції) з інформацією про взяття в полон, стан здоров’я і поштову адресу. Картки надсилають якомога швидше; їх відправлення не можна затримувати під будь-яким приводом.
- ст. 71 Женевської конвенції про військовополонених ред. 23.02.2023
Полоненим дозволено надсилати й одержувати листи та поштові картки. Якщо держава, що тримає в полоні, обмежує кількість листів і карток, які надсилає кожен полонений, — не менше двох листів і чотирьох карток на місяць, не рахуючи карток про взяття в полон; інші обмеження — лише коли держава-покровителька вважає їх в інтересах полонених через брак перекладачів для цензури. Обмежити кореспонденцію, адресовану полоненим, може лише держава, від якої вони залежать, по можливості на прохання держави, що тримає в полоні; не відправляти чи затримувати листи полоненого як дисциплінарне стягнення заборонено. Полоненим, які довго не мають звісток від родини чи не можуть листуватися звичайним способом, дозволено надсилати телеграми за власний рахунок; як загальне правило листування ведуть рідною мовою полоненого, інші мови сторони можуть дозволити.
- ст. 72 Женевської конвенції про військовополонених ред. 23.02.2023
Полонені мають право одержувати поштою чи іншими способами індивідуальні й колективні посилки — зокрема з продуктами, одягом, медикаментами, предметами релігійного, освітнього чи розважального характеру; посилки не звільняють державу, що тримає в полоні, від її обов’язків за Конвенцією. Обмеження можуть запропонувати лише держава-покровителька в інтересах полонених або МКЧХ чи інша організація допомоги — щодо власних відправлень і лише в разі надзвичайного перевантаження транспорту чи зв’язку. Умови відправлення за потреби визначають спеціальні угоди держав, які не можуть затримувати надходження посилок допомоги. Книжки не кладуть у посилки з харчами й одягом; медикаменти, як правило, надсилають колективними посилками.
- ст. 74 Женевської конвенції про військовополонених ред. 23.02.2023
Посилки допомоги для полонених звільняються від митних та інших зборів. Кореспонденція, посилки допомоги і дозволені грошові перекази, адресовані полоненим або надіслані ними — поштою, безпосередньо, через Інформаційне бюро чи Центральне агентство, — звільняються від поштових зборів у країнах відправлення, призначення і транзиту. Пересилання посилок допомоги, які не можна відправити поштою (наприклад, через вагу), оплачує держава, що тримає в полоні, на своїй території, інші держави — на своїх; витрати, на які ці пільги не поширюються, за відсутності спеціальних угод сплачує відправник.
- ст. 76 Женевської конвенції про військовополонених ред. 23.02.2023
Цензуру кореспонденції полонених здійснюють якомога швидше і лише держава-відправник і держава-одержувач — кожна один раз. Посилки оглядають так, щоб не зіпсувати вміст, і — крім посилок з друкованими чи письмовими матеріалами — у присутності адресата або уповноваженого ним товариша, який теж є полоненим; вручення посилок не можна затримувати під приводом труднощів цензури. Наказ про заборону листування з політичних чи військових міркувань може бути лише тимчасовим і якомога коротшим.
- ст. 77 Женевської конвенції про військовополонених ред. 23.02.2023
Держава, що тримає в полоні, забезпечує всі можливості передавати полоненим і від них через державу-покровительку або Центральне агентство акти, папери й документи, зокрема доручення і заповіти; сприяє їх укладенню та виконанню, дозволяє полоненим консультуватися з юристом і вживає заходів для засвідчення їхніх підписів.
- ст. 122 Женевської конвенції про військовополонених ред. 23.02.2023
Кожна сторона конфлікту засновує офіційне Інформаційне бюро у справах полонених, які перебувають під її владою. Бюро через держав-покровительок і Центральне агентство якнайшвидше передає відомості про кожного полоненого державам, від яких вони залежать, щоб швидко поінформувати найближчих родичів; серед відомостей, наскільки можливо, — адреса для кореспонденції полоненому. Так само бюро передає відомості про переміщення, звільнення, репатріацію, втечу, госпіталізацію, смерть, а про стан здоров’я тяжко поранених чи хворих — регулярно, якщо можливо щотижня; відповідає на всі надіслані йому запити щодо полонених, зокрема померлих у полоні. Бюро також збирає й передає відповідним державам цінні речі й важливі для родичів документи, залишені полоненими, яких репатріювали чи звільнили або які втекли чи померли.
- ст. 123 Женевської конвенції про військовополонених ред. 23.02.2023
Центральне агентство у справах військовополонених створюють у нейтральній країні; МКЧХ, якщо вважає це необхідним, пропонує державам його організувати. Агентство збирає інформацію про полонених, яку може одержати приватними чи офіційними каналами, і якомога швидше передає її на батьківщину полонених або державі, від якої вони залежать; сторони конфлікту мають створити для цього всі умови. Це не обмежує гуманітарної діяльності МКЧХ і товариств допомоги.
- ст. 126 Женевської конвенції про військовополонених ред. 23.02.2023
Представникам держав-покровительок дозволено відвідувати всі місця, де можуть перебувати полонені, і розмовляти з ними особисто або через перекладача; місця вони обирають вільно, тривалість і частота візитів не обмежуються; заборонити візити можна лише з причин нагальної воєнної необхідності і лише як винятковий і тимчасовий захід. Делегати МКЧХ мають такі самі привілеї, але документ про їх призначення подають на затвердження державі, що тримає в полоні. Чи можуть у візитах брати участь співвітчизники полонених, вирішують домовленістю держава, що тримає в полоні, і держава, від якої вони залежать.
- ст. 109 Женевської конвенції про військовополонених ред. 23.02.2023
Сторони конфлікту зобов’язані відправляти на батьківщину тяжко хворих і тяжко поранених полонених, які належать до категорій для безпосередньої репатріації за ст. 110, незалежно від звання і кількості, коли стан здоров’я дозволить перевезення; під час бойових дій жодного з них не можна репатріювати всупереч його бажанню. Упродовж бойових дій сторони намагаються організувати госпіталізацію хворих і поранених у нейтральних країнах і можуть укладати угоди про репатріацію чи інтернування в нейтральній країні здорових полонених, які довго перебувають у полоні.
Поширені запитання
Чи можна написати листа або передати посилку чоловікові в полоні через Червоний Хрест чи іншим законним шляхом?
Полонені мають право одержувати листи, поштові картки й посилки — зокрема з продуктами, одягом, медикаментами, книжками ст. 71 Женевської конвенції про військовополонених ст. 72 Женевської конвенції про військовополонених. Кореспонденція й посилки допомоги, які пересилають поштою, через Інформаційне бюро чи Центральне агентство у справах військовополонених, звільнені від поштових зборів, а посилки допомоги — ще й від митних ст. 74 Женевської конвенції про військовополонених; Центральне агентство за Конвенцією створюють у нейтральній країні, організувати його пропонує МКЧХ ст. 123 Женевської конвенції про військовополонених. Конкретний порядок залежить від держави, що тримає в полоні, і домовленостей сторін ст. 69 Женевської конвенції про військовополонених ст. 72 Женевської конвенції про військовополонених — уточніть у МКЧХ; доставку не може пообіцяти ніхто.
Чи отримує родина інформацію про стан здоров’я полоненого і чи мають до нього доступ ООН або МКЧХ?
Полонений має право надіслати родині картку про полон і стан здоров’я, зокрема в разі хвороби чи переведення до госпіталю ст. 70 Женевської конвенції про військовополонених. Інформаційне бюро держави, що тримає в полоні, передає відомості про госпіталізацію і — якщо можливо щотижня — про стан тяжко поранених і хворих, але державі, від якої залежить полонений, через держав-покровительок і Центральне агентство, а не напряму родині ст. 122 Женевської конвенції про військовополонених. Делегати МКЧХ мають право відвідувати полонених і розмовляти з ними, проте їх призначення затверджує держава, що тримає в полоні, а візити можуть тимчасово заборонити з причин нагальної воєнної необхідності ст. 126 Женевської конвенції про військовополонених. Про доступ ООН у статтях Конвенції з нашої добірки не сказано.
Скільки листів може писати полонений і чи можуть обмежити листи йому?
Якщо держава, що тримає в полоні, обмежує листування, полонений має змогу надсилати не менше двох листів і чотирьох поштових карток на місяць, не рахуючи картки про взяття в полон; не відправляти чи затримувати його листи як покарання заборонено ст. 71 Женевської конвенції про військовополонених. Кореспонденцію, адресовану полоненим, може обмежити лише держава, від якої вони залежать ст. 71 Женевської конвенції про військовополонених. Заборона листування з політичних чи військових міркувань може бути лише тимчасовою і якомога коротшою ст. 76 Женевської конвенції про військовополонених.
Мені пропонують за гроші передати лист, «організувати дзвінок» чи «включити в обмін». Це законно?
Платних каналів зв’язку з полоненими і «включення в обмін» за гроші норми нашої добірки не передбачають; кореспонденція й посилки допомоги звільнені від поштових зборів ст. 74 Женевської конвенції про військовополонених. Телефонних дзвінків статті Конвенції з нашої добірки не згадують; полоненим, які довго не мають звісток від родини, дозволено надсилати телеграми за власний рахунок ст. 71 Женевської конвенції про військовополонених. Вимога грошей — тривожна ознака: не платіть і повідомте поліцію.
Чи можна родині відвідати рідного в полоні?
Права родини на побачення статті Конвенції з нашої добірки не передбачають. Відвідувати полонених можуть представники держав-покровительок і делегати МКЧХ; держави можуть домовитися, щоб у таких візитах брали участь співвітчизники полонених ст. 126 Женевської конвенції про військовополонених.
Чи можуть тяжкопораненого полоненого відпустити раніше?
Сторони конфлікту зобов’язані репатріювати тяжко хворих і тяжко поранених полонених визначених категорій — зокрема невиліковних і тих, хто, на думку лікарів, імовірно не одужає протягом року, якщо їхня придатність суттєво погіршилась, — коли стан здоров’я дозволить перевезення ст. 109 Женевської конвенції про військовополонених ст. 110 Женевської конвенції про військовополонених. Під час бойових дій репатріювати всупереч бажанню полоненого не можна ст. 109 Женевської конвенції про військовополонених. Чи виконає це держава, що тримає в полоні, родина вплинути напряму не може.
Схожі ситуації
- Рідний у полоні або зник безвісти: що може зробити сім’яРозшук, Єдиний реєстр зниклих, права сім’ї полоненого чи зниклого
- Рідний на службі не виходить на зв’язок або поранений: як родині дізнатися, де він і що з нимНемає зв’язку з рідним на службі: що можна дізнатися, поки полон не підтверджено
- Військовий у полоні або зник безвісти: хто з родини отримує його грошове забезпечення, скільки і як оформитиХто з родини отримує грошове забезпечення полоненого
- Повернувся з полону: як звільнитися зі служби і що мають виплатити за час полонуПісля повернення з полону: звільнення, виплати, реабілітація
Це правова інформація, не консультація. Картка підготовлена за текстами норм з офіційних даних Верховної Ради (редакції станом на дати, вказані біля норм) і ще очікує рецензії юриста. Для вашої ситуації зверніться до адвоката або в бюро БПД.